Я не той терапевт, який вміє все.
Я той, який вміє сидіти поруч, коли ви говорите те, чого не казали вголос. Це вужче, ніж «допомагаю з будь-яким запитом», і чесніше.
Мене звати Юлія Давиденко. Я психологиня і психотерапевтка в навчанні: працюю в гештальт-підході, під щомісячною супервізією, з окремою спеціалізацією в сексології. Це означає, що про секс зі мною можна говорити не натяками.
Мене цікавить те, про що замовкають
У кожної людини є тема, яку вона обходить у кожній розмові — з друзями, з партнером, іноді й з попереднім терапевтом. Найчастіше це секс, гроші або злість. Не тому, що там щось страшне. Тому, що колись стало ясно: про це не говорять.
Я вибрала працювати саме там. Не з любові до провокацій, а тому що бачила надто багато людей, які роками ходили на терапію і жодного разу не сказали головного. Вони не брехали. Просто ніхто не показав, що тут можна.
- Секс і близькість. Окрема освіта, а не пункт у списку послуг. 262 години профільного навчання із сексології.
- Тривога і депресія. Гештальт-підхід плюс пропедевтика психіатрії — щоб бачити межу, за якою потрібен лікар.
- Сором. Наскрізна тема, яка тримає всі попередні. Зазвичай з неї все і починається.
Що ви побачите на першій сесії
Я не мовчазна. Не киваю багатозначно і не перепитую «а що ви самі про це думаєте» щоразу, коли не знаю відповіді. Якщо не знаю — так і кажу.
Я ставлю прямі питання і витримую прямі відповіді. Якщо ви скажете щось, що вважаєте жахливим, найімовірніша моя реакція — уточнити деталь. Не тому, що мені байдуже. Тому що я вже чула версію цього і знаю, що далі буде цікавіше.
І я називаю речі своїми словами. «Проблеми в інтимній сфері» — це не діагноз, це спосіб не сказати вголос. У кабінеті ми говоримо нормальною мовою.
Я теж людина, і це не метафора
Я живу в Україні, працюю онлайн, і мої сесії теж іноді перериває тривога — не та, про яку пишуть у блогах, а та, що в застосунку. Ми переносимо і продовжуємо.
Я в терапії сама, безперервно. Це не сертифікат на стіні, а робоча необхідність: інакше я приноситиму в кабінет своє і не помічатиму цього.
Я не роблю з себе взірець. У мене немає ідеальної ранкової рутини й немає думки про те, як вам жити правильно. Є навички, освіта і готовність бути поруч там, де незручно.
Чого я не роблю
Список коротший за перелік умінь, але важливіший.
- Не ставлю діагнозів і не призначаю ліки. Не маю на це права. Бачу, коли вони потрібні, і маю кому передати.
- Не роблю судових експертиз і не пишу висновків для суду чи роботодавця.
- Не працюю з дітьми і не веду парну терапію. Це окремі кваліфікації, яких у мене немає.
- Не даю порад, як вам жити. Кинути чи лишитись, звільнятись чи ні — вирішуєте ви. Моя робота — щоб рішення було вашим, а не чужим голосом у вашій голові.
Прочитали і досі не певні? Це нормальна реакція.
Текст на сайті не замінює відчуття від голосу. Пʼятнадцять хвилин безкоштовно — саме для того, щоб перевірити, чи збігається те, що ви щойно прочитали, з тим, як воно насправді.
- Без передоплати
- Без підписки
- Можна не продовжувати